Міф «Ботокс з часом руйнує м’язи, і обличчя западає» — що каже наука?

Коротка відповідь: частково правда, але наслідки перебільшені. М’яз, у який ввели ботулінічний токсин, працює менше і тому може дещо стоншитися; у жувальному м’язі це навмисно бажаний ефект. Огляди, присвячені цій темі, описують таке стоншення як тимчасове й оборотне. Водночас довгостроковий вплив багаторічних повторних ін’єкцій на мімічні м’язи досліджено недостатньо. А те, що з роками обличчя виглядає 'запалим', здебільшого спричинено не стоншенням м’язів, а віковими змінами кісток і жирової тканини та втратою ваги.

Звідки береться ця чутка?

Спостереження, на яких ґрунтується чутка, реальні. По-перше, усім відомо, що м’яз, яким не користуються, стоншується; більшість із нас бачили, як худне рука після гіпсу. По-друге, відомо, що ботулінічний токсин застосовують для зменшення жувального м’яза, і це дає помітний результат. По-третє, обличчя деяких людей, які роблять ін’єкції роками, з часом може виглядати худішим і запалішим; цю зміну легко пов’язують із ботулінічним токсином.

Перші два спостереження правильні. А в третьому не враховують, що за ці самі роки людина ще й старішає.

Чи справді ботулінічний токсин стоншує м’яз?

Так. Ботулінічний токсин тимчасово послаблює сигнал до скорочення, що йде від нерва до м’яза; м’яз, який працює менше, з часом втрачає об’єм. Американська академія дерматології також зазначає, що при повторних ін’єкціях від зморшок м’яз може стоншуватися, і це може подовжувати ефект. Тобто стоншення м’яза — не прихований побічний ефект, а природне продовження механізму дії препарату. Про загальні властивості препарату читайте у статті «Ботулінічний токсин (у побуті — ботокс)».

Огляд із пластичної хірургії, присвячений цій темі, зазначає, що після ботулінічного токсину стоншення м’язів трапляється, у багатьох публікаціях його описують як тимчасове й оборотне, і лікарі мають бути готові інформувати про це пацієнтів. Той самий огляд наводить і приклади небажаного стоншення: западіння в ділянці скронь після ін’єкцій для лікування мігрені та стоншення кількох м’язів обличчя в пацієнта, якого лікували від геміфаціального спазму. Ці приклади показують, що стоншення може виникати не лише там, де планувалося, і не лише в бажаному ступені.

Стоншення жувального м’яза: навмисно бажаний ефект

При ін’єкціях у жувальний м’яз (масетер) стоншення м’яза часто і є метою. Метааналіз 2026 року, що охопив п’ять рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень і 536 учасників, повідомив, що порівняно з плацебо ботулінічний токсин зменшував товщину м’яза і в короткостроковій перспективі покращував виразність кута нижньої щелепи. Автори також зазначають, що відмінності між дослідженнями великі і потрібні дослідження з тривалішим спостереженням.

Щодо відновлення жувальних м’язів дані обережніші. Систематичний огляд, який вивчав зміни тканин жувального м’яза, повідомив про стоншення м’яза і зміни в структурі волокон і зазначив, що відновлення буває різним і часом неповним. Проте лише два з чотирнадцяти досліджень у цьому огляді проводили на людях; тому автори наголошують, що результати слід тлумачити обережно і їх не можна прямо поширювати на пацієнтів.

Коли жувальний м’яз слабшає, зменшується і навантаження на нижньощелепну кістку. Дані про можливий вплив цього на кістку суперечливі, а клінічне значення невідоме; цю тему та інші подробиці, що стосуються жувального м’яза, ми розглядаємо у статті «Ботулінічний токсин у жувальний м’яз (масетер)».

Що показують довгострокові дані щодо мімічних м’язів?

Мімічні м’язи лоба, міжбрів’я і навколо очей значно тонші й менші за жувальні; виміряти зміну їхнього об’єму складно, і досліджень на цю тему мало.

В одному з них двом чоловікам, яким раніше ніколи не робили ін’єкцій, одноразово ввели препарат у міжбрів’я і протягом року спостерігали м’язи за допомогою магнітно-резонансної томографії. Об’єм невеликого м’яза в міжбрів’ї зменшився приблизно на 46–48 %, і це зменшення зберігалося й через дванадцять місяців; зморшки ж протягом шести–десяти місяців повернулися до стану, який був до ін’єкції. Тобто об’єм м’яза залишався зменшеним довше, ніж тривав видимий ефект. Цей результат цікавий, але ґрунтується лише на двох людях і недостатній для узагальнень. Автори також зазначають, що цю розбіжність між об’ємом м’яза і його функцією ще потрібно пояснити.

Неврологічний огляд, присвячений стоншенню м’язів через ботулінічний токсин, після аналізу понад п’ятисот публікацій дійшов висновку, що стоншення після тривалого застосування задокументоване в літературі напрочуд мало, а механізми і клінічні чинники, що до нього призводять, вивчені недостатньо. Цей огляд зосереджений переважно на неврологічних захворюваннях, тобто на лікуванні інших м’язів, ніж при косметичних процедурах, і здебільшого у вищих кількостях.

Отже: відомо, що мімічні м’язи стоншуються і що після припинення ін’єкцій рухливість м’язів повертається. А от чи повністю відновлюється об’єм м’яза після десятиліть регулярних повторних косметичних ін’єкцій, у добре спланованих дослідженнях не показано. Чесна відповідь звучить так: 'найімовірніше, значною мірою відновлюється, але точно ми не знаємо'.

Чому обличчя виглядає 'запалим'?

Основні структури, що визначають повноту обличчя, — не мімічні м’язи. Ці м’язи — тонкі шари; об’єм обличчя насамперед формують кістковий скелет і жирова тканина над ним. Відчуття, що обличчя з роками запало, часто має інші пояснення.

Ту саму помилку порівняння ми розглянули і щодо філерів: «Міф Без філерів обличчя обвисне більше, ніж до них — що каже наука». Про причини вікової втрати об’єму та опущення читайте у статті «Опущення шкіри обличчя та шиї».

Водночас неправильно було б стверджувати, що стоншення м’язів зовсім не позначається на зовнішності. У ділянках, де м’яз формує зовнішній контур, як-от скроні та кут нижньої щелепи, стоншення може бути помітним. У жувальному м’язі це часто бажаний результат; а на скронях чи при надмірно стоншеній лінії щелепи його можуть сприймати як небажане западіння. Зміни міміки — окрема тема, про неї йдеться у статті «Міф Від ботоксу обличчя стає застиглим — що каже наука».

Що буде, якщо припинити ін’єкції ботулінічного токсину?

Коли ін’єкції припиняють, нервові закінчення з часом знову встановлюють зв’язок, і рухливість м’яза повертається протягом місяців. Очікується, що м’яз, який знову почав працювати, з часом поверне й свій об’єм; саме на цьому ґрунтується те, що публікації описують стоншення як оборотне. Зморшки повертаються до стану, який був до ін’єкцій, і до природного вікового перебігу; доказів того, що обличчя стає гіршим, ніж було, через припинення ін’єкцій, немає.

Для припинення не потрібна жодна особлива процедура чи 'поступове зниження'; достатньо не робити нових ін’єкцій. Цю тему ми розглядали також у статті «Міф Ботокс у молодому віці запобігає зморшкам — що каже наука».

Невідоме про надто часті й надмірні ін’єкції

• Довгострокові дані обмежені: великих досліджень, які б відстежували вплив регулярного косметичного застосування протягом десятиліть на структуру м’язів, немає.
• Відновлення жувальних м’язів невизначене: згаданий вище систематичний огляд повідомляє, що зміни в м’язі з часом не завжди повністю минають; проте більшість даних отримано в дослідженнях на тваринах.
• Кількість і частота можуть мати значення: дослідження на тваринах дають підстави вважати, що стоншення залежить від кількості препарату; у людей цей зв’язок добре не описаний.
• Можуть уражатися сусідні м’язи: поширення препарату на м’язи поза мішенню може спричинити небажану слабкість. Подробиці — у статті «Побічні ефекти після ботулінічного токсину».

Ці невизначеності не є вагомою причиною відмовлятися від процедури; але це добра причина уникати надто частих і надмірних ін’єкцій. Замість того щоб просити нову ін’єкцію, поки ефект ще триває, щоразу збільшувати кількість або додавати нові зони, визначайте разом із лікарем час і кількість щоразу на основі результатів огляду.

Висновок

Ботулінічний токсин може стоншувати м’яз, у який його вводять; це відомий ефект, який навмисно використовують у жувальному м’язі. Наявні публікації здебільшого описують стоншення як тимчасове й оборотне, проте довгостроковий вплив багаторічних повторних косметичних ін’єкцій на мімічні м’язи вивчали в нечисленних і невеликих дослідженнях. Те, що з роками обличчя виглядає запалим, здебільшого пов’язано з віковими змінами кісток і жирової тканини та втратою ваги. Помірна кількість, інтервали на основі огляду і за потреби перерви — розважливий підхід з огляду на те, чого ми ще не знаємо.